Когось може здивувати така назва театру, чому саме «Театр 19»? Розгадка цього питання напрочуд проста – 19 червня 2000 року група студентів акторського та режисерського факультетів театрального відділення Харківського інституту мистецтв зіграли свою першу виставу. Як стверджує режисер театру Ігор Ладенко четверо людей були тим джерелом з якого народився театр, це : Саша Маркін, Олег Дідик, Сергій Бабкін та Ігор Ладенко. Уродженець Сум Ігор спочатку навчався на інженерно-економічному факультеті Харківської державної академії залізничного транспорту. А через п'ять років, в 1998 році покинув академії и поступив на режисерсько-драматичний факультет Харківського інституту мистецтв імені І. Котляревського, який закінчив в 2003 році. Ось тоді 2000 році було сформоване ядро майбутнього «Театру 19», який від свого початку і до сьогоднішнього дня існує сам по собі, тобто без будь- якої державної підтримки. І всі роки задає собі два однаковісінькі запитання: «Чи цікаві ми ще глядачеві?» і «Чи нам ще цікаво займатися театром?»
Перемоги на фестивалях, гастролі, аншлаги означають, що ці два запитання мають ствердну відповідь: «Так!» Театр вже переживає свій третій семирічний цикл. За цей час сам Ігор Ладенко встиг попрацювати і монтувальником в Харківському російському театрі імені О. Пушкіна, і бути актором, і викладачем у Харківському ліцеї мистецтв, а також стати магістром театрального мистецтва, після навчання на режисерській магістерці під керівництвом Валерія Фокіна при Центрі мені Вс. Мейерхольда і Школі – Студії МХАТ(Москва). Хоча найважливішим для Ігоря Ладенка був, мабуть, його театр, в якому всю відповідальність він бере на себе. І за вибір п'єс, і за акторів, і за кількість поставлених вистав. До речі, їх вже й не так багато, але кожна знакова. Одна з найяскравіших його рис- уміння творити, не спираючись на кумирів, тобто це не означає, що немає людей в театрі, якими він не захоплювався (окремою розповіді заслуговує його захоплення Борисом Табаровським, мистецькою легендою Харкова і своєрідним хрещеним батьком «Театру 19», Ладенко мріяв поставити з ним виставу, навіть знайшов п'єсу, на жаль, не судилося…), але його власна дорога протоптана самопізнанням і внутрішньою одержимістю. Він ставить вистави, які не залишають глядачів байдужими і примушують згадувати про них інколи навіть роки. «Емігранти» С. Мрожека досі пам'ятає вишуканий глядач. Вистава прожила 11 років, це була перша вистава Ладенка, щось було в неї вкладене справжнє, всі були юні, І Сергій Бабкін і Олег Дідик , і сам режисер. Можливо, вистава жила б і досі, якби з театру не пішов Сергій Бабкін. Але це вистава, збудована на юній енергії, просто не могла «впустити» в себе іншого виконавця. Першим значним успіхом театру справедливо вважається вистава «Павел I», яка була поставлена у 2002 році, та й цього року стала призером Всеукраїнського фестивалю сучасного мистецтва «Культурні герої XXI століття» (Київ). Саме після цієї вистави колектив отримав свою назву «Театр 19» і свою сцену під дахом Будинку актора. Далі нагород буде бездна і їх доведеться перераховувати довго, але не для цього Ігор Ладенко творив театр. Режисер вважає, що театри не створюються, вони народжуються. «Театр19» народився в час, коли його прихильниками стали глядачі, яким у свій час відбили бажання ходити в театр примусовими «культпоходами». Як декларує театр і його художній керівник: "Безумовно «ТЕАТР 19» - театр глядацький. Не в тому розумінні, що задовільняє забаганки і потреби глядачів, а в тому розумінні, що хоче бути цікавим, корисним і потрібним глядачеві. Альтернативність «ТЕАТРА 19» по відношенню до багатьох традиційних театрів – не в епатуванні та здивуванні «новими формами».
За формою «ТЕАТР 19» - абсолютно традиційний і позиціонує себе як театр акторських індивідуальностей, в якому режисура намагається творити виставу перш за все «через актора», створюючи яскравий та цікавий акторський ансамбль». Склад театру зовсім невеличкий. Ігор Ладенко настільки цінує кожну особу з якою йому доводилося працювати, що на сторінці театру вказано не лише актори, які зараз працюють в театрі, але й ті, що колись творили разом. Театр немає технічних працівників, всі все роблять разом. «Театр 19», за словами Ігоря Ладенка, створився від потреби творити живий театр, театр хвилюючий і тих , хто його творить, і тих , хто його дивиться. Як тільки митцям стане не цікаво працювати і творити, а глядачеві – дивитися, то театр припинить своє існування. Але поки що такої загрози немає . Як писав театральний критик Павло Руднєв «Театр Ігоря Ладенка - акторський, неінтерпретаційний, нетенденційний. Він не режисер ідей, він - режисер, який вірить в розбір п'єси як в біблію театру. Мабуть, тому робить вистави не так часто, як хотілося б усім. Режисер, настроєний на самоліквідацію в роботі, розчиняється в акторах. Це речі безумовно позитивні: перед нами ансамблевий театр» . Здається вже наступив час говорити, що «Театр 19» це – не лише театральна візитка Харкова, але й всієї України і безумовно окраса фестивалю «Молоко». За Ігорем Ладенком, театр - мистецтво елітарне, а звірячі історії в тонкому виконанні молодих акторів, які з гумором і смутком розповідають нам про наші радощі, печалі, слабості та недоліки просто спроба достукатися до наших зашкарублих сердець.
