Олександр Журавель про концептуальну театральну режисуру

Останні роки все більше переконуєшся, що сучасний театр існує десь на грані психоаналітики. То ж не дивно, що в режисуру приходять люди, які за першою освітою є психологами, чи після навчання режисурі йдуть вивчати психологію.. Олександр Журавель належить саме до таких режисерів. За його спиною навіть сім років викладання у НПУ імені Михайла Драгоманова. Він мандрує світами, тому й немає змоги запитати, (та й навіщо?), що для нього – важливіше. Олександр засновник драматерапевтичного підходу в Україні, стверджує, що «людина рано чи пізно задає собі запитання: «А навіщо мені це, чи те потрібно?» Чи встиг на це запитання дати відповідь собі режисер – психолог (а може навпаки –психолог –режисер) ? Навіть лячно подумати, що він міг вирішити, що театр йому непотрібний, бо хоч він поставив ще не так багато вистав, кожна з них була мистецькою подією. Він не вибирає випадкових п'єс і , якщо твір його зацікавить, то здатний зробити власний переклад, як це було з п'єсою Славоміра Мрожека «Дім на кордоні». У цій виставі поставленій у Центрі імені Леся Курбаса, режисера найбільше хвилювало питання морального вибору, чи здатна людина опуститися до втрати людської подоби, чи зуміє залишитися порядною людиною. Власне питання морального вибору, здається, найважливіша тема усіх режисерських робіт Олександра Журавля.

У Молодому театрі він поставив «Гру в Бога» за п'єсою Андреса Дууса. Це жорстка спроба юних відповісти на запитання:» Чому такий жорстокий світ?» Власне режисер-психолог задає це запитання кожному з нас і йому стає тісно в невеличких театральних залах, тоді виникає бажання вийти на вулицю, щоб мати змогу бути почутим багатьма. Так народився київський театр «Парадигмаріум», вистави якого це моментальна реакція на найболючіші моменти в житті нашого народу. Перша вулична вистава театру «Манкурти» розповідала про трагічну історію подій на Майдані. А далі була вулична вистава «ROOD», яка стала результатом 10-денного майстер-класу Олександра Журавля на театральному фестивалі «Молоко» . Можете собі тільки уявити як було цікаво працювати неофітам з людиною, яка в одній особі є українським режисером, актором, сценографом, викладачем психології, драматерапевтом. Режисер концептуаліст творив свою виставу , як своєрідний коментар до подій в Україні, це його власні рефлексії на те, що болить кожному з нас. На своїй сторінці у фейсбуці Олександр Журавель писав: «Найстрашніше спостерігати за тим як суспільство роз'їдає думка, що війна має бути гламурна, мати гламурні риси, ознаки, пости, світлини, коментарі… Непомітно закралась думка, так і є!!! За кожною вилитою кулею, гарматним пострілом, за кожним інноваційним винаходом зброї, за кожним залпом, за кожним прицілом, наказом «Вперьод…б..ь», за кожним журналістським коментом, за кожним стуком в двері «вам повЄстка…» стоїть не мало і не багато – ботексне чучело, фабричне гаденя… напастоване стразеня… ренджроверне попеня з цепами…»

10 днів, по 10 годин режисер ділився таємницями створення вистави, розповідав про конфлікти в своїй драматургії і про важливість емоційного вираження тіла найсокровенніших думок. Для нього було дуже важливо психоемоційне вираження подати у тілесній формі. Це справжній сучасний театр, який викликає живі емоції та говорить про те, що болить . Вистава ,яка була створена всього за десять днів, з використанням великої кількості декорацій – 80 тон піску, багато води та бензину, шестиметрові вишки з драбинами, вогонь, залишало відчуття, що війна вже переступила твій особистий поріг. Все начебто кричало про право кожної Людини на Життя, бо кожна людина – неповторна! Ці 30 акторів, які творили дійство, з усієї України говорили про найважливіше – про цінність людського життя. Роки минають, нічого кардинально в нашому житті не змінюється, хтось гине на війні, хтось купається в розкоші, тому народжується вулична вистава "Être-jeté-là"- про дівчисько серед смітника, яка стає Бійцем на прізвисько Litter. Тема війни та боротьби не залишає режисера. Зараз він бореться за змогу в 2019 році поставити експериментальну вуличну виставу «Божественна комедія». Чи вдасться йому отримати фінансування? Хочу вірити, що він переможе, що щось зміниться в нашому суспільстві, що осяйна світла вистава в недалекому майбутньому стане відбитком нашої реальності. А поки що у вересні зі світів він приїде в Одесу, де вже не один рік є членом журі театрального фестивалю «Молоко». Цікаво буде дізнатися, як погляне на фестивальні вистави і психолог, і режисер Олександр Журавель.